Злочини, вчинені російськими солдатами під час агресії в Україні, були воєнними злочинами чи злочинами проти людяності?

Предметом аналізу є спроба визначити характер порушень міжнародного гуманітарного права, вчинених в Україні після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, тобто після 24 лютого 2022 року. Зокрема, визначити, чи є ці порушення воєнними злочинами, чи їх можна класифікувати як воєнні злочини проти людяності (і чи можлива класифікація, яка поєднує обидва ці міжнародні злочини).

Через відсутність прецедентного права міжнародних трибуналів на момент аналізу, він базуватиметься насамперед на звітах Незалежної слідчої комісії щодо України, підготовлених для Ради з прав людини та звіту, підготовленого Офісом прокурора МКС. Ці звіти є, перш за все, надійними і не підготовлені для наперед визначеної тези. Їх достовірність не була піддана сумніву, а звіт, підготовлений для МКС, послужив підставою для відкриття підготовчого провадження прокурором МКС.

Предметом аналізу є лише порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини, вчинені збройними силами Російської Федерації (ФР) після 24 лютого 2022 року.

Після короткого опису фактичних висновків Прокуратури МКС та Незалежної слідчої комісії хочу коротко охарактеризувати злочини проти людяності та військові злочини та спробувати їх узагальнити. Для цілей цих міркувань за відправну точку слід взяти положення Римського статуту Міжнародного кримінального суду від 17 липня 1998 року (далі: Статут МКС). Україна, як держава, що не є учасницею Статуту МКС, визнала – відповідно до ст. 12 розділ 3 Статуту МКС - юрисдикцію Суду. Визнання юрисдикції є частковим, але безсумнівно, що Україна визнала юрисдикцію МКС у сфері військових злочинів і злочинів проти людяності, вчинених після 24 лютого 2022 року. Характеристика завершиться спробою визначити, чи можна спільно класифікувати поведінку як таку, що відповідає критеріям обох міжнародних злочинів.