Примусове переміщення українських дітей до Російської Федерації як вид злочину геноциду

У контексті повномасштабного вторгнення Росії в Україну, яке почалося 24 лютого 2022 року і триває досі, питання, пов’язані з військовими злочинами проти українських громадян, і зокрема проти українських дітей, вимагають невідкладної уваги не лише з боку української влади, але від усієї міжнародної спільноти. Це, зокрема, стосується таких протиправних дій, як вербування та використання дітей у бойових діях, викрадення, вбивства, каліцтва, сексуальне насильство та мілітаризація дітей на окупованих агресором територіях.

За даними Генпрокуратури, станом на 23 лютого 2024 року зареєстровано 126 037 справ про злочини агресії та воєнні злочини (порушення законів і звичаїв війни (ст. 438 Кримінального кодексу України (далі – КК)), планування, підготовка або ведення агресивної війни (ст. 437 КК), пропаганда війни (ст. 436 КК) тощо. Статистика злочинів, скоєних проти дітей ведеться окремо. За даними Генпрокуратури, за цей період загинуло 528 дітей і 1230 отримали поранення. Інші офіційні джерела повідомляють, що з 24 лютого 2023 року по 15 лютого 2024 року зникли безвісти 2185 дітей.

Звичайно, найбільшу увагу наразі приділяється процесу масового «викрадення» українських дітей з окупованих територій до Росії. З 24 лютого 2024 року проблемою численних випадків незаконної депортації українських дітей на територію Росії займаються низка міжнародних інституцій, зокрема Рада Європи та ЄС.

У резолюції 2448(2022) «Гуманітарні наслідки та внутрішнє i зовнішнє переміщення у зв’язку з агресією Російської Федерації проти України» Парламентська Асамблея Ради Європи оголосила, що «рішуче засуджує примусову депортацію Російською Федерацією понад 1 млн українців з тимчасово окупованих територій України на її територію під виглядом «мирної евакуації» та враженa тим, що серед «з них було 183 000 дітей».

У резолюції 2482 (2023) «Правові та правозахисні аспекти агресії Російської Федерації проти України» ПАРЄ заявила, що обурена численними повідомленнями про звірства, грубі порушення прав людини та порушення міжнародного гуманітарного права, зокрема шляхом примусового переселення та депортації громадян України, в тому числі дітей, до Російської Федерації або на окуповані Росією території. ПАРЄ також закликала негайно припинити примусову депортацію та переселення українських цивільних осіб, у тому числі дітей, до Російської Федерації та на окупованих Росією територій, щоб забезпечити їхнє безпечне повернення, а у випадку дітей, забезпечити їх негайне возз’єднання зі своїми родинами.

Після вище вказаної резолюції 27 квітня 2023 року ПАРЄ прийняла рекомендацію № 2253 (2023) «Депортації та примусове переселення українських дітей та інших цивільних осіб до Російської Федерації або на тимчасово окуповані території України: створення умов для їх безпеки». повернення, припинення цих злочинів та покарання винних», а 25 січня 2024 року рекомендацію № 2265 (2024) «Становище українських дітей», яка була цілком присвячена проблемі депортованих українських дітей.

Європарламент, у свою чергу, ухвалив резолюцію № (2022/2896(RSP)) «Про визнання Російської Федерації державою-спонсором тероризму» від 23 листопада 2022 року та резолюцію № (2022/2655(RSP)) «Про протидію безкарності за військові злочини в Україні» від 19 травня 2022 року.

Прочитайте все