Вчинення росією злочину геноциду в україні

Минуле ХХ сторіччя особливо “відзначилось” в історії людства вчиненням злочинів геноциду різноманітних прошарків суспільства в залежності від їх расової, національної приналежності або медико-психіатричних характеристик. Почалось із геноциду, який влаштували турки стосовно вірменського народу під час і після Першої світової війни. Цю сумну естафету перехопила радянська держава, яка влаштувала спочатку геноцид українців під час так званого “воєнного комунізму” та створивши пізніше штучний голод, який призвів до мільйонних смертей в першу чергу селян України у 20-ті, 30-ті та 40-ві роки. Під час Другої світової війни (ДСВ) радянська влада влаштовувала геноциди народів різних національностей – кримських татар, чеченців, калмиків, інгушів, карачаївців, балкарців, ногайців, турків-месхетинців та інших народів на теренах СРСР.

Японські окупанти влаштували геноцид китайського та корейського народів у захопленій Маньчжурії та у Кореї в 30-ті та 40-ві роки ХХ ст. Знищення 6 мільйонів євреїв, мільйонів представників ромської національності, осіб з психічними захворюваннями та інших категорій людей під час правління в Німеччині Гітлера, який за своїми обсягами та технологічною продуманістю процесу знищення не мав нічого подібного в історії, став наймасовішим за кількістю жертв злочином геноциду в історії.

Кожен раз при реалізації злочину геноциду влада, яка його влаштовувала підводила відповідну “наукову” базу, яка повинна була його “виправдовувати”. Ідеологи та організатори цієї політики в гітлерівській Німеччині та в Японії були покарані Нюрнберзьким та Токійським міжнародними трибуналами.

Здавалось би, прихильникам політики геноциду було подано наочний приклад реакції на неї світового суспільства і можна було плекати надію на не повторення її у майбутньому. На превеликий жаль ці надії виявились марними. У другій половині ХХ століття були зафіксовані непоодинокі випадки вчинення злочинів геноциду у різних країнах світу. Достатньо згадати політику правлячої верхівки Китаю відносно уйгурського народу, злочини режиму червоних кхмерів у Камбоджі проти власного народу, геноцид народу тутсі у Руанді, події у колишній Югославії та ін. ХХІ століття продовжило цю сумну історію.

Агресія росії проти незалежної України стала черговою сторінкою історії злочину геноциду. Уже 14 квітня 2022 року, через три тижні після віроломного нападу, Верховна Рада України прийняла заяву “Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні”, в якій чітко обґрунтувала наявність в діях збройних сил російської федерації ознак злочину геноциду.

З перших днів нападу російські агресори стали вчиняти численні акти геноциду на окупованих територіях. Буча, Ірпінь, Бородянка, тисячі інших міст, містечок та сіл, в які зайшли російські окупаційні війська, стали місцями вчинення масових вбивств, зґвалтувань, примусового викрадення дітей, депортації населення та інших діянь у віддалені регіони росії – діяння, які підпадають під ознаки злочину геноциду.

Фундаментальні рішення комітету міністрів Ради Європи щодо підготовки підписання з Україною угоди про створення спеціального трибуналу, у повноваження якого будуть передані справи про вчинення росією злочинів геноциду в Україні, відкриває нову сторінку в історії боротьби із вчиненням цього найтяжкого кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Прочитайте все