Два роки пізніше

“Чи достатньо робить Європа?” – запитував канцлер Німеччини Олаф Шольц у контексті України на Мюнхенській конференції з питань безпеки. Запитав риторично, бо відповідь була відома кожному представнику присутніх європейських країн – ні. Європа робить недостатньо не лише з точки зору допомоги Україні, але й з точки зору забезпечення безпеки власних громадян. І цілком у дусі цієї тональності запитання німецького канцлера прозвучала непряма відповідь президента України Володимира Зеленського, який виступив одразу після нього:

“Не питайте Україну, коли закінчиться війна, запитайте себе, чому Путін може її продовжувати”.

Два роки тому рішучість і стійкість українців у боротьбі з російськими окупантами здивували світ. Українське суспільство, а відтак і його лідери, відчули велику емпатію з боку західних сусідів. Жести простої людської солідарності супроводжувалися більш важливими діями, такими як військова та фінансова підтримка України, що постраждала від вторгнення. Такий стан речей продовжився і в минулому році, про що свідчить той факт, що в індексі ризиків, який щорічно оголошується в Мюнхені, пʼять країн “Великої сімки” визнали Росію найбільшою загрозою безпеці. Цього року, після двох років повномасштабної війни, цю думку поділяють лише два члени G7. Отже, за останній рік багато чого змінилося, що опосередковано дає відповідь українському президенту на його заклик – чому Путін може продовжувати війну. Саме через ці зміни у його сприйнятті країнами G7, а також зміни у світовій політичній ситуації.

На сприйняття війни в Україні опосередковано впливають події на Близькому Сході та в багатьох африканських країнах, де конфлікти перестають бути локальними і починають залучати не лише сусідні країни, але й дипломатію країн широкого Заходу. Саме тому ще одна цитата з виступу Олафа Шольца в столиці Баварії викликала широкий резонанс:

“Без безпеки все інше – просто ніщо”. Ці слова набули особливого значення, коли учасники конференції отримали два особливих “привітання” з Москви. Перше – це смерть Олексія Навального, друге – захоплення росіянами Авдіївки. Таким чином, великий відсутній на Мюнхенській конференції знову (як і в 2007 році) став її героєм. Володимир Путін здатен успішно шокувати західну еліту, але чи буде цього разу, як і у вищезгаданому 2007 році, шок таким же короткочасним?

У своєму висвітленні Мюнхенської конференції з питань безпеки “Suedkurier” зазначає, що “ні європейці, ні США не хочуть і не можуть надати йому (Зеленському – ред.) достатню кількість боєприпасів і зброї. Послання з Мюнхена полягає в тому, що Захід безпорадний і нерішучий. Але смерть Навального і захоплення Авдіївки можуть спровокувати й інші реакції”.

У схожому ключі пише також і “Muenchner Merkur”: “Зараз не можна зупинятися на одних словах. З конференції безпорадних і зневірених у зміні ситуації, що склалася, має надійти сигнал. Поставка крилатих ракет «Таурус» Києву, різке збільшення виробництва зброї, дебати про європейську ядерну парасольку, призначення комісара ЄС з питань озброєнь – усе це тепер має бути враховано, якщо жертви українців, які героїчно борються, не були марними, і Європа не збирається бездіяльно чекати, поки Путін нападе на ще одну країну. Але канцлер Шольц має нарешті проявити волю бути справжнім лідером”.