Російські атаки на енергетику України

Російські атаки на енергетичну інфраструктуру України з початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року набули характеру систематичних ударів, спрямованих на ключові ресурси та об’єкти. Протягом більш ніж двох років конфлікту підтверджено, що довгострокова стратегія Росії передбачає не лише захоплення чи утримання територіального контролю, але й поступову дестабілізацію української економіки через знищення критичної інфраструктури. Особливо болісними і продуманими є російські авіаційні та ракетні удари по електростанціях, мережах передачі електроенергії та паливних складах, що, згідно з численними аналізами, має на меті ускладнити функціонування української держави та послабити моральний дух суспільства. Станом на липень 2024 року видно, що ці операції з часом еволюціонували і дедалі частіше охоплюють всю територію України, а їхнє політичне та економічне значення залишається ключовим як для Києва, так і для європейських партнерів, які підтримують українську державу.

Перша фаза

На початковому етапі вторгнення, тобто навесні 2022 року, Україна, яка вже мала досвід попередніх агресивних дій Росії у 2014 році, коли відбулася анексія Криму та почався конфлікт на Донбасі, намагалася швидко адаптуватися до воєнних реалій. У цей період ключовим викликом було забезпечення стабільних поставок електроенергії та тепла до великих міст. Київ, Харків, Одеса та Дніпро, які були головними цілями російських атак, намагалися захистити ключові енергетичні вузли шляхом децентралізації інфраструктури та розбудови шарів протиповітряної оборони. Вже тоді почали шукати альтернативні форми енергопостачання, що стало кроком у напрямку децентралізації енергетичної системи. Однак ця трансформація вимагала часу та значних фінансових вкладень, а передусім — сміливого прийняття інвестиційних рішень в умовах загрози.

Починаючи з осені 2022 року, російські дії все частіше включали масовані нічні нальоти на енергетичну інфраструктуру, особливо в періоди знижених температур. За оцінками експертів, метою цих атак було спричинення загальнонаціональних перебоїв у постачанні електроенергії та тепла. Однак українська влада за підтримки західних партнерів систематично зміцнювала спроможності повітряної оборони. Організовувалися спеціалізовані навчання для операторів систем протиповітряної оборони, а також поступово впроваджувалися більш сучасні оборонні системи. Хоча повністю запобігти атакам поки не вдалося, їх ефективність почала поступово знижуватися. Як вказують численні аналізи, російська сторона мала на меті насамперед знищення великих вугільних електростанцій та пошкодження ключових вузлів передачі енергії, щоб створити ефект дестабілізації у масштабах всієї країни.

З розвитком воєнної ситуації Україна продовжувала стикатися з фінансовими та логістичними обмеженнями. Не менш важливим було питання доступу до енергетичних ресурсів. У 2023 році значно скоротили імпорт російського газу через територію України, а влада в Києві дедалі рішучіше порушувала питання повної відмови від транзиту цього ресурсу до європейських країн. З одного боку, такий крок у майбутньому міг би посилити тиск на Кремль, з іншого — створив би значне навантаження на українські фінанси через втрату доходів від транзитних зборів. Особливо складним залишалося питання викопного палива та нафтопереробного сектора, який привертав увагу російських розвідувальних служб. Ракетні удари були спрямовані як на великі переробні підприємства, так і на паливні бази.

Читати далі: