Оборонна стратегія – новий шлях для України?

Чи зменшується громадська підтримка Києва на Заході? І якщо так, то чи автоматично зростає підтримка Росії? Ці питання ставлять експерти в контексті відсутності згоди в Сенаті США щодо надання додаткової фінансової підтримки Україні. Сьогодні, коли Сполучені Штати дестабілізовані ситуацією на своєму південному кордоні та атаками на Близькому Сході і в регіоні Червоного моря, питання підтримки України змінило свій пріоритет, і схвалення фінансування допомоги для країни може бути відсунуте.

Оголошений Києвом наступ на фронті не приніс очікуваних результатів. Київ звинуватив у цьому Захід, який робить занадто мало для доозброєння українських солдатів, що воюють з російськими окупантами. Дійсно, наступальні можливості Києва базуються на передових західних технологіях, танках, бойових машинах і ракетах дальнього радіусу дії. Без цього немає жодного шансу відтіснити Росію до кордонів, які існували до 2014 року. Значна частина країн, що підтримують Україну в її боротьбі, і передусім самі українці, бачать сенс завершення війни лише через остаточну перемогу. Для них перемога над Росією означає вигнання її з України, тобто з Донбасу та Криму. Без грошей і зброї аж ніяк цього не досягти.

За даними німецького порталу RND, скорочення зобовʼязань щодо допомоги Україні вже становить 87%. Експерти з Кільського інституту світової економіки, на яких посилається RND, порівняли період з серпня по жовтень 2022 і 2023 років. У 2022 році допомога на той час становила 16 мільярдів євро, а через рік скоротилася до 2 мільярдів євро за аналогічний період. Це найнижчий рівень з початку війни і включає в себе гуманітарну, фінансову та військову підтримку. І саме брак військової допомоги є сьогодні найбільшою проблемою України, адже без неї важко говорити про перемогу в цій війні.

Як повідомляє журнал “Foreign Affairs”, Білий дім підштовхує Україну до переходу до оборонної стратегії у 2024 році як до нової можливості перемогти. У чому полягатиме ця стратегія? Переконання Путіна, що йому не вдасться досягти стратегічних політичних цілей, які він ставив перед собою, коли розпалював конфлікт з Україною, а саме: послабити Київ, захопити якомога більше української території і не допустити її інтеграції в Європу. Таким чином, згідно із запропонованою концепцією, якщо Україна потужно укріпиться і продемонструє обороноздатність, що не дозволить Путіну досягти своїх цілей, це створить простір для переговорів з Росією про припинення війни. Оборонна стратегія передбачає ще один елемент, який є важливим в умовах зменшення підтримки Заходу – вона переносить значну частину витрат на війну на Україну, яка захищається. Автори аналізу не приховують, що ця стратегія несе в собі багато ризиків, у тому числі й такий, який може бути неприйнятним для українського суспільства, що захищає кожен клаптик землі, – вона може закінчитися остаточною втратою контролю над частиною окупованих територій. Як під час корейського конфлікту, коли укріплення і стабілізація на лінії фронту призвели до постійного припинення вогню, що дозволило Південній Кореї процвітати. Отже, підсумовує “Foreign Affairs”, оборонна стратегія в Україні може призвести до подібного результату, але Білий дім повинен чітко заявити, що він розглядатиме це як перемогу, оскільки “в довгостроковій перспективі єдине, що буде кваліфікуватися як втрата для Путіна, – це процвітаюча і незалежна Україна, економічно інтегрована в Європу”. З точки зору США, урізання України було б перемогою, тож який сенс був у війні за територіальну цілісність країни? Якби ця стратегія була прийнята в 2014 році, Захід міг би вже давно повернутися до безперешкодних контактів з Росією, докладаючи подальших зусиль для інтеграції України в Європейський Союз. Але чи змінило б це “стратегічні плани” Путіна?

Прочитайте все